Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гиготати, -гочу, -чеш и гиготіти, -гочу, -тиш, гл. Ржать. Коняка гигоче, як їй дають овес. Харьк.
Немоценний, -а, -е. Превышающій силы. У неї була немоценна болість. Лохв. у.
Носаль, -ля, м. 1) = носай. 2) Молотокъ съ длиннымъ концомъ.
Пообмивати, -ва́ю, -єш, гл. Обмыть (во множествѣ). Пообшивав ноги. Єв. І. XIII. 12.
Посел, -сла, м. 1) Посолъ. ЗОЮР. І. 163. Цо п'ять раз посли посилала, а за шостим разом сама поїхала. Чуб. V. 1068. 2)перепієць 2. Валк. у. Ум. послонько. Чуб. V. 275.
Різовини, -вин, ж. мн. Опилки. Вх. Лем. 461.
Сполудні нар. Послѣ обѣда. Сиділи жінки якось сполудні при вулиці. ЕЗ. V. 85.
Теплість, -лости, ж. Теплота. Шейк.
Фарфур, -ра, м. Фарфоръ. Шейк.
Хвостати, -таю, -єш и хвощу, -щеш, гл. 1) Ударять кнутомъ по воздуху. Та не хвастай даремне; пішов би до плугів і там хвостав би коли волів. Липов у. 2) О дождѣ: лить съ шумомъ. Ой єсть у полі а чорная хмара, і із тиєї хмари дрібний дощик хвоще, ой він же мні головку сполоще. Чуб. V. 1002.