Визол, -лу, м. Осадокъ золы послѣ бученія.
Вискотня, -ні, ж. Визжаніе, визгъ.
Ґерува́ти и ґирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Править возомъ, лошадьми. 2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли. 3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. 5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Cм. Керувати.
Качористий, -а, -е. . качористі вилочки Названіе особаго рода вышиванья въ Галиціи.
Ляк, -ку, м. Испугъ. Чого б ти з ляку не сказав. Троянці з ляку задріжали.
Осміх, -ху, м. = усміх. Її очі сміялись, а на губах перебігав осміх.
Підсікти, -ся. Cм. підсікати, -ся.
Позамучувати, -чую, -єш, гл. Замучить измучить (многихъ). Вони обидва такі катюги: жінок своїх чисто позамучували.
Полазник, -ка, м. Тотъ, кто первый войдетъ во дворъ или избу въ полаз. Въ другихъ мѣстахъ Галиціи полазників бываетъ два: на Введеніе (21 ноября) и на Рождество. На Воведенія перший полазник. Хто того дня перший ввійде «до хиж», тот є полазником. Коли добре ведеся через рік, повідают, що доброго полазника мали; а зле, то злого.
Сучище, -щі, ж. Ув. отъ сука. Хиба ж ти, сучище, не знаєш, що Зевс мій чоловік і брат.