Вузити, -жу, -зиш, гл. Съуживать, дѣлать уже. Треба двері вузити, а то широкі.
Загі́рній, -я, -є. Находящійся за горами.
Змерзлий, -а, -е. Смерзшій.
Кабаськати, -каю, -єш, гл. Кричать: кабась! кабась! сзывая свиней.
Киснути, -сну, -неш, гл.
1) Киснуть. Не можно вже юшки їсти: почала киснути. Учинила вчора хліб, — кисне, кисне, та ніяк не сходе. Чи не той то хміль, хміль, що у пиві кисне? кисне, як солоний огіро́к. Постоянно плачетъ. гляне — молоко кисне. Сдѣлаетъ очень кислую физіономію.
2) Долго мокнуть. Чи ти коли пооджимаєш ті сорочки? Доки їм киснути?
3) Хандрить, киснуть, плакать. Та вже мабуть вас так Бог создав, щоб усе киснути. Часом чоловік не купить на базарі своїй жінці шматок дрантини, а вона киснутиме цілий день.
4) — у шинку. Пьянствовать часто. Стали тільки по шинках киснути.
Лежню́ха, -хи, об. = лежень 1.
Оливець, -вця́, м. Карандашъ. Нарисував я оливцем стяту козацьку чубату голову.
Ороховий, -а, -е. = гороховий.
Топуз, -за, м. Родъ мѣднаго ножа, четверти въ три длиной, для ношенія за поясомъ — одинъ изъ войсковыхъ клейнод'овъ въ задунайской Сѣчи.
Хряснутися, -нуся, -нешся, гл. = хряпнутися.