Вигноювати, -ноюю, -єш, сов. в. вигноїти, -ною, -їш, гл. Унаваживать, унавозить. У добре вигноєнім городі копають підмети — грядки. Вигноїла наша якономія цей год 25 десятин.
Затопля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Хвиля човен затопила. Чи його вода затопила? 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3) — о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взоръ. В далеку даль затоплює зірниці. Ти затопиш очі в очі. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. 5) Затоплять затопить (въ печи). Затопила сирими дровами. Затопила свою хату пізно. 6) Закабаливать, закабалить. Затопила свою голову. Ти мене, моя мати, за бурлаку затопила. Молодим не женила, в вічну службу затопила.
Кадильний, -а, -е. Кадильный. Вознесу я жерви тучні із кадильними димами.
Подосаджувати, -джую, -єш, гл. Окончить садить, посадить до конца (во множествѣ). Подосаджую іще в кожному ряді по три грушки.
Реготіння, -ня, с. = реготи.
Розбовкати, -каю, -єш, гл. Раззвонить, разболтать.
Роззикатися, -каюся, -єшся, гл. Раскричаться. Роззикався на їх.
Сани, -не́й, ж. мн. Сани. Не в свої сани вліз. Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то біжить і за саньми. посл. ум. са́нки, саночки́. Cм. са́нка.
Сиротень, -тня, м. Раст. Crocus reticulatus L.
Хлепіт, -поту, м.
1) Плескъ, всплески.
2) мн. хлепоти. = гряда 3.
