Анта́бка, -ки, ж. 1) Ум. отъ Анта́ба. Cм. еще шкафа. 2) Желѣзная скоба для скрѣпы.
Верескотня, -ні, верескотнява, -ви, ж. = вереск.
Віджарити, -рю, -риш, гл. Отпороть розгами, высѣчь. Узяли його лакеї на станю та так оджарили, що ні лягти, ні сісти.
Го́стрий, -а, -е. 1) Острый, имѣющій тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мала пташка, та кігті гостри. 2) Остроконечный, конусообразный. Як виїхав донський козак із-за гострої могили. Гострий шпиль. 3) Сильный, жестокій, рѣзкій. Цур-цурачка — гостра болячка. 4) Рѣзкій, остроумный. Гострий, як бритва. Хоч голий, та гострий. 5) Пронзительный, жгучій. Гострі, чорні очі. 6) Го́стра доро́га. Колоть, мерзлая грязь на дорогѣ. Дорога гостра не можна їхати. Ум. Гостре́нький, гостре́сенький. Єсть у мене гостресенький ножик.
Заторгува́ти, -гу́ю, -єш, гл. Заторговать.
Кабурх! меж. Швырь! Кабурх той хліб у піч!
Лучкова́тий, -а, -е. Дугообразный. — кінь. Лошадь съ вогнутой спиной.
Натовпитися, -плюся, -пишся, гл. Набиться, натѣсниться, столпиться. Людей натовпилось повнісінька хата.
Поважитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Рѣшиться, отважиться. Поважився на таке діло! Таке молоде, а він поваживсь її брати. 2) Польститься, прельститься. Не подоба, старий діду, не подоба, хиба на те поважуся, що худоба.
Смутен, -тна, -не = смутний.
