Голосок, -ска, м. Ум. отъ голос.
Дзизча́ти, дзижча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Жужжать. Бжоли, метелики, оси, бабки, чмелі гудуть, дзижчать.
Доразі́сінько нар. Вдругъ. Гадка прояснилася мені доразісінько.
Заволі́чка, -ки, ж. 1) = волі́чка. Капшук повен тютюну, гарно вишитий заволічкою по оксамиті. 2) Ремешекъ или веревочка, которыми въ ярмѣ прикрѣплены вверху снізки къ чашовин'ѣ. 3) Гвоздь, которымъ стянута оковка обода (вірвант) въ колесѣ воза.
Машта́к, -ка́, м. = мастак. Всяк маштак своє зна. У Мирнаго казакъ называетъ маштаками крѣпостныхъ.
Покутній, -я, -є. Находящійся возлѣ покутя. Покутня стіна. Покутнє вікно. Перейду я сінечки і оту покутню лаву, перебула поговори, перебуду й славу. Під покутнім, віконечком як голубка гула.
2) Покаянный. Я з себе верету покутню зняв.
Сич, -ча, м. Птица: сычь. Сичі кукувакають на хаті. Тю, з дупла того дуба сич вилетів. Дивиться, як сич на сову. посл. ум. сичик.
Сім'янин, -на, м. = сем'янин. Привітала мене заїзджого, як сім'янина.
Слав'янолюбство, -ва, с. Славянофильство.
Теплісько нар. = теплісінько.