Видовжувати, -жую, -єш, сов. в. видовжити, -жу, -жиш, гл. Удлинять, удлинить.
Горно́ нар. Гористо. Туди Чхати дуже горно.
За́кладочка, -ки, ж. Ум. отъ за́кладка.
Ле́псько нар. Хорошо, красиво. Із кожного куріня везли знамена на конях, лепсько убраних.
Ми́ркати, -каю, -єш, сов. в. миркнути, -ну, -неш, гл. 1) Говорить невнятно, бормотать, пробормотать. Миркав, миркав коло його голова з писарем, та бачать, що ні в чім до його присікатись, так і одпустив. Плете свого вінка і словечка йому не миркне. І слова не промовив, не миркнув. 2) Только несов. в. Роптать на кого. За те й козацтво на його миркам, мов на ляха. 3) Только несов. в. Попрошайничать, клянчить. Циган коваль, а жінка ходе, миркає: дайте пшонця, сальця.
Назу́блювати, -блюю, -єш, сов. в. назуби́ти, -блю́, -биш, гл. О пилѣ, серпѣ: натачивать, наточить, нарѣзывая зубья. Назублювати пилку.
Небожа, -жа́ти, с.
1) Племянникъ, племянница (ребенокъ). Зайдіть, лишень, то я небожатам якого гостинця дам. Скажете: тітка прислала.
2) мн. Голубчики, милые. Хтіла б бранцями, небожатами, цілий світ звоювати.
3) мн. Употребляется подобно слову небіж 3. Такий мені, небожата, сон приснився (Алканъ-паша къ янычарамъ и рабамъ). Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать... Дознаються небожата, чия на вас шкура!.. Ум. небожатко, небожаточко.
Сповчити, -вчу, -чиш, гл. Сдѣлать, смастерить (съ трудомъ). Хату повчу та й не сповчу й досі. Плахту наймичці яку сповчить.
Тереш! меж. Крикъ на овецъ.
Товпачити, -чу, -чиш, гл. ? Оце як бач, то не товпач, бо скажуть — дурень великий.
