Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дармови́й, -а́, -е́. = Даремний 1.
Дармува́ння, -ня, с. Пребываніе безъ употребленія.
Ді́нниця, -ці, ж. Огорожа. I. 73, 76, 187.
Кухняний, -а, -е. Кухонный. Вона забачила здоровенний кухняний ніж на столі.
Надро́чувати, -чую, -єш, сов. в. надрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Науськивать, науськать. Надрочив собак на мене. 2) У Стороженка надрочи́ти употреблено въ значеніи: быстро написать. Налагожусь писать..., — нічого в голову не лізе. Примірявсь-примірявсь, а далі й думаю: він дуже ласий до дівчат, — нехай же посміється, — взяв та й надрочив... Стор., Вуси.
Піддурити Cм. піддурювати.
Позверховно нар. Поверхностно.
Полювати, -люю, -єш, гл. 1) Охотиться. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Рудч. Ск. II. 75. 2) Имѣть желаніе къ случкѣ (о коровѣ). Бабо! а що це ви жито жарите? — Та тут, не вам кажучи, телиця полює. Ми вже й бугая до неї підпускали, так ні, не помага, знов полює та й полює. Лебед. у.
Понакликати, -ка́ю, -єш, гл. Созвать, назвать (многихъ). Нащо ти так багато людей понакликав? Де ми їх посадимо? Харьк. у.
Солоний, -а, -е. Соленый. Сахару хоч повен віз, а віз усе солоний. Ном. № 328.