Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дві́йник 1, -ка, м. У сусальщиковъ и золотильщиковъ по дереву: листки позолоченнаго серебра.
Жалкува́тися, -ку́юся, -єшся, гл. 1) Жаловаться. Жалкується на ногу. Н. Вол. у. Де ти, синку, ходиш? що ти, синку, робиш? жалкуються молодиці, що ти шкоду робиш. О. 1861. II. 7. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю. Макс. (1834), 131. 2) Плакаться, сѣтовать, От як стала вона жалкуватись: що мені робити? Нема слуги. МВ. ІІ. 33. От життя моє! жалкується. МВ. ІІ. 43. 3) Пенять. Будуть на мене жалкуватися люде. Н. Вол. у.
Захоп, -пу, м. Захватъ.
Кацубнути, -ну, -неш, гл. Замерзать, застывать. Мнж. 181.
Квок! I меж. = кво. Ходить квочка коло кілочка та все квок, квок! Загад.
Натеньки, -ків, м. мн. давати натеньки́. Дѣлать намеки.
Обстилати, -лаю, -єш, сов. в. обстелити, -лю́, -леш, гл. Устилать, устлать. Ой обстели, моя мила, хусточками двір. Мет. 68. Барвінком обстелила. Грин. III. 272.
Обтяж нар. Тяжеловато. Снопів наклав обтяж, насилу вивіз на гору.
Поневірнити, -нію, -єш, гл. Сдѣлаться хуже. Поневірніли воли.
Шевський, -а, -е. 1) Сапожничій. Нашії чоботи, шевської роботи. Мет. 186. шевська смола. Варъ. Прилип до мене, як шевська смола до чобота. Ном. № 2750.