Гонча́к, -ка́, м. 1) Пловучая мельница. 2) Родъ судна.
Заї́чище, -щі, м. и ж. Ув. отъ заї́ка.
Заклі́пати, -паю, -єш, гл. Замигать. Бубна тільки очима закліпав і нічого не сказав.
Зацвіріньча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = зацвірі́нькати. Употребляется также, когда рѣчь о дѣтскомъ говорѣ: Христос воскрес! — зацвіріньчала дітвора.
Лоскота́ти, -чу́, -чеш, гл. Щекотать. Наближує пальці ті до дитинки і лоскоче його під ручками, — воно сміється.
Струнький, -а́, -е́ Стройный. Станочок струнький.
Толк, -ку, м. = товк. На лихо Бог дасть толк.
Хрипіти, -плю, -пиш, гл. Хрипѣть. Хрипить у грудях, не буть мені в людях.
Черваковий, -а, -е. 1) Принадлежащій червю. 2) Изъѣденный червями.
Щепій, -пія, м. Оспопрививатель. Щомісяця ходить оцей щепій, до попа та доглядається, яким дітям треба щепити віспу.