Громадя́нин, -на, м. Членъ грома́ди, членъ общества. Оце зібралися ми, панове-громадяне, про от що розсудить. Хай буде громадянином тієї землі, де уродився й виріс.
Дворя́нка, -ки, ж. Дворянка.
Залю́дніти, -нію, -єш, гл. = залю́днитися. Залюдніла Україна. .
Кавал, -лу, м. Кусокъ, часть. Нема нікде кавал землі. Ум. кавалець, кавалок, кавальчик. Не порубаний я дуже: головонька на четверо, а ніженьки на шестеро, білі палці на кавалці, а рученьки на штученьки. За кавалок кишки сім миль пішки. Треба nрацювати, щоб кавалок хліба мати. Ой не руш же, наймитоньку, та хліба цілого, — ой там лежить на полиці кавалок цвілого. Рвали тіло по кавалку, пускали на воду.
Лю́лі-лю́лі, меж. Баюшки баю. Ой люлі, люлі, моя дитино. Ой ну люлі, люлі! Чужим дітям дулі, а нашому калачі, щоб спав і вдень, і вночі. Ум. люлечки. Люлі-люлечки.
Перелюбити, -блю́, -биш, гл. Перебить, отбить у кого любимаго человѣка — жениха, невѣсту. Вона мого хлопця перелюбим.
Перти, пру, преш, гл. 1) Переть, напирать; гнать. Як забрала своє військо, як заняла ті коні, як узяла перти — вигнала з води. 2) Двигаться, идти. Все дальш у пекло пру та пру. Як комашня пруть на Запорожжє. 3) Выпирать, выпереть. Задихавшись, мов з його перло дух.
Призьба, -би, ж. = призба. Стара сиділа з дочкою на призьбі і здалека вгледіла сина.
Свавільник, -ка, м. = сваволець.
Христини, -тин и пр = хрестини и пр.
