Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Володити, -джу, -диш, гл. Увлажать, смачивать.
Капшучок, -чка, м. Ум. отъ капшук.
Кінник, -ка, м. = кінниця.
Миша́к, -ка, м. 1) Лошадь сѣрой масти. 2) Трава тимофеевка. 3) мн. Мышиный пометъ. 4) Род. п. — ку́. Мышьякъ. Ум. мишачо́к.
Пищуватися, -щуюся, -єшся, гл. Питаться. Парою з розламаного хліба пищуються мертві душі.
Постригатися, -га́юся, -єшся, сов. в. постри́гтися, -жу́ся, -же́шся, гл.
1) Преимущ. въ сов. в. Постричься.
2) Постригаться, постричься въ монахи. В черниці постриглась. Не постригайся, бо літа загубиш, звінчайся з того, котру вірно любиш.
3) — у що. Сдѣлаться чѣмъ. В дурні... постригсь.
Ракляцький, -а, -е. Босяцкій.
Сабаш, -шу, м. Шабашъ, суббота у евреевъ.
Сусіда, -ди, м. 1) = сусід. То десь узявся близький сусіда матку стареньку із землі підіймає. 2) = підсусідок. Буде оце в чоловіка хата порожня і він пустить в її кого жить, то вже і сусіда його, хоч би та хата була геть де-небудь од його, хоч би за селом або і другому селі. Козаки ж живуть своїми хуторами, а хто не має свого ґрунта, то живе у сусідах у заможнішого. 3) ж. Сосѣдка. Сусідо мила, сусідо близенька, красна, хороша і невеличенька. Ум. сусідонько, сусідонька, сусідочка.