Бубнити, -ню́, -ни́ш, гл. 1) О бубнѣ: издавать звукъ; играть на бубнѣ. Бубни бубнять. Бубон бубнить, скрипка грає. 2) Разглашать, разносить. Грицько вгору іде, шумить, бубнить, куди йде, що в великім щастю.
Виладнати, -наю, -єш, гл.
1) Привести въ порядокъ.
2) Починить.
3) Приготовить, снарядить.
Вочі, -чей, с. = вічі.
Гинути, -ну, -неш, гл. Погибать, умирать; о скотинѣ: дохнуть, пропадать, исчезать. Без гетьмана військо гине. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Тисячами гинуть голоднії люде. Дурно тільки слова твої гинуть.
Городі́льник, -ка, м. Дѣлающій плетни.
Крикливий, -а, -е. Крикливый. Ірися... цьохля проклятуща... крикливійша із щебетух.
Мо́рщина, -ни, ж. Морщина. Ум. мо́рщинка.
Муни́читися, -чуся, -чишся, гл. Церемониться. Бери бо лускай насіння; ще й муничиться.
Невіра, -ри, об. 1) Недовѣрчивый. 2) Невѣрующій, атеистъ. 3) Невѣрный, не христіанинъ. Та добре було, та добре було та під Турчином жити, та як же нам, запорозцям за невіру служити? Ця, бачте, невіра то й темниці доладу не вміє змурувати, — не то що ми, християне. 4) Недовѣріе. До панів народ має давню историчну невіру. Ум. невіронька.
Пасаман, -ну, м. Тесьма для обшивки одежды, напр. бекеши.
