Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вичастувати, -тую, -єш, гл. Истратить, потчивая. Оставалась пляшка спотикачу. Піди ж принеси, коли не вичастувала ким. Котл. МЧ. 470.
Воскрес, -су, м. Воскрешеніе. З невмирущими авторами «Марусі» та «Катерини» почали вже простувати до воскресу староруської бояновщини. К. Дз. 115.
Замали́м, замало́м не, нар. Чуть не; безъ малаго. Оце замалом не впала. Ном. № 6639. Замалом не піймав зайця. Черк. у. Замалим не двісті.
Засліпля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. засліпи́ти, -плю́, -пиш, гл. Ослѣпить. Молода княгиня всіх засліпила своєю красою. Стор. МПр. 76. Її краса засліпила йому очі. Левиц. КС. 86. йому засліпи́ло о́чі. Онъ ослѣпъ. Переносно: закрылъ глаза, пересталъ видѣть (ночью, во снѣ). Сієї ночі, як ворогам засліпить очі. Мкр. Г. 38. Переносно: ослѣпить, лишить правильнаго взгляда на вещи. Нехай і турчин... Байди золотом не засліпляє. К. Бай. 29. Пам'ять посмертна твоя засліпляла маною нам очі. Костом. (О. 1861. І. 94). Покиньте... засліплених латиною панів. К. ПС. 134.
Любчи́на, -ни, ж. = любка. Що то за дівчина, що то за любчина? Чуб. V. 48.
Омамити, -млю, -миш, гл. Очаровать, обворожить. Окаянний пройдисвіт так усіх омамив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки. К. ЧР. 268.
Посісти, -ся́ду, -деш, гл. 1) = і посідати. Грин. III. 396, 429. Уже ж наші вороженьки вечерять посіли. Чуб. V. 150. Посіли вони любенько, п'ють собі, гуляють. Драг. 156. Кінь сказав, щоб ми сідали на його, ми й посіли обоє. Чуб. II. 141. 2) Осѣсть, покрыть что слоемъ. На губах посіла смага. Левиц. І. 75. Курява посіла на семинаристів. Левиц. Пов. 4. 3) Переносно: пропасть. Біда, пане-гетьмане! оттепер ми посіли. К. ЧР. 344. 4) Cм. ii посідати.
Потовктися, -чуся, -че́шся, гл. 1) Потолочься, побиться. Потовчуться дорогою всі горшки, миски, макітри. Левиц. І. 208. 2) Потолочься нѣкоторое время.
Росплести, ся. Cм. росплітати, -ся.
Тулун, -на, м. Кожа козы, снятая цѣльною, — служить какъ мѣшокъ для муки или соли. О. 1862. V. Кух. 39.