Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Віяти, -вію, -єш, гл. 1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Н. п. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Макс. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Шевч. 8. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії. Г. Барв. 400. 2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6657. 3) Вилять. Пес віє хвостом.
Гу́рба, -би, ж. = Юрба. Вх. Зн. 12.
Дверча́та, -ча́т, с. мн. Маленькая дверь. Ум. Дверча́тка.
Доґле́бати, -баю, -єш, гл. Доплестись, дотащиться. Осе нам треба ше якось доґлебати додому, ше верстив буде з п'ять. Брацл. у.
Задера́ка, -ки, ж. = задирака.
Калган, -ну, м. Раст. калганъ, Maranta galanga. Баба Параска заправляла горілку міцним калганом. Левиц. І. 522. На запікану корінькову купив кубеби й калгану. Мкр. Г. 69.
Песюга, -ги, м. Собака большая. Вх. Зн. 48.
Підсунути, -ся. Cм. підсувати, -ся.
Поділ, -до́лу, м. 1) Низменное мѣсто, низменность. Вас. 206. Ой ходила, подруженьки, з гір на поділ. Мет. 130. Заграли коники на подолі. КС. 1883. II. 388. 2) Подолъ женской рубахи. Чуб. VII. 427. Не цвіла калинонька ік Петру, да зацвіла калинонька ік Різдву — а в мого свекорка у коморі, а в мене молодої у подолі. Н. п. Чаще во мн. ч. подо́ли. В подолах мережки. Грин. III. 136. Тим же вона мабуть горда, що в подолях лиштва. Чуб. V. 170. Ум. поді́лок, поді́лочок. О. 1861. XI. 10. А на тії Бондарівні в поділках мережка. Грин. III. 614. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва. Чуб. V. 165.
Прикройний, -а, -е. 1) Укромный. Постав сани у прикройному місці. 2) О сапогѣ: съ пришитыми къ голенищу головками. Вас. 161.