Догнива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. догни́ти, -нию́, -є́ш, гл. Догнивать, догнить. Над ним і хрест зогнувшися стоїть, догниває.
Дре́млик, -ка, м. Раст. Orchis morio.
Ех! меж. Эхъ! Ех, говорить, мало! Хоть би ще трошки дали. Чого ти, жінко, плачеш? — Ех, чоловіче, чого я плачу! А зробиш мені те, що я тебе буду просити? Ех, як би то!... Та що й казать! Кебети не маю.
Закопи́рчувати, -чую, -єш, гл. = закопилювати.
Крамарочка, -ки, ж. Ум. отъ крамарька.
Льос, -су, м. Жребій; судьба; удѣлъ, участь. Єдну шату Христову пошарпали, а о другій кидали льоси. Я в тому невинна, льос тому владає, заказує рідний отець і мати не дає. — На що ж, невдачнице, на льос нарікати? Лучче сказать: нехороший, не можу кохати.
Му́скати, -каю, -єш, гл. Приглаживать.
Околиця, -ці, ж.
1) Околица, окрестность. Розійшлись чутка по всій околиці галилейській. Мене все село і вся околиця зове майстром над майстрами. Полупанки роз'їзжали геть по околиці з сурмачами.
2) Околышекъ. До лиця околиця. Шапка бирка, зверху дірка, шовком шита, буйним вітром підбита, а околиці давно немає.
3) Огороженное поле.
4) Сильно удобренный участокъ земли, представляющій переходъ отъ города къ полю. Козелец. у. Ум. око́личка. Держать шапочки за околички.
Токарський, -а, -е. Токарный.
Утирач, -ча, м. Полотенце для лица. Рушник-утирач.