Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Буркнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ буркати 1. І муха говоруха об мені не буркне.
Віщувати, -щую, -єш, гл. Предвѣщать, предсказывать. Пугач або сич біду віщує і найпаче пожежу.
Заплю́щити, -ся. Cм. заплющувати, -ся.
Кутняк, -ка, м. = кендюх.
Перехрищуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. перехристи́тися, -щуся, -стишся, гл. = перехрещуватися, перехреститися. Як побачить було хорошу пані або жидівку, то й перехристить у свою віру.
Подвижницький, -а, -е. Подвижническій. Мощам подвижницьким молитись.
Пхицьнути, -ну, -неш, гл. Толкнуть.
Сморщик, -ка, м. Названіе одного изъ играющихъ въ шкопирту.
Червак, -ка, м.
1) Червякъ. Усолодився, як червак у хріні.
2) — лихий. Гадюка черная. Ум. червачо́к.
