Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

щебетун

Щебетун, -на, м. 1) Щебечущій. 2) Говорунъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 523.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕБЕТУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕБЕТУН"
Луща́к, -ка, м. Вылущенный орѣхъ. Вх. Лем. 433.
Перезв'янин, -на, м. Участникъ перезви. Маркев. 146. Перезв'ян оце так шанують... то вони багато дарують. Грин. III. 451.
Перечорнити, -ню́, -ниш, гл. Слишкомъ начернить.
Повирізняти, -ня́ю, -єш, гл. Выдѣлить (во множествѣ). Ягнят з отари повирізняли.
Покорчувати, -чую, -єш, гл. Покорчевать.
Рева, -ви, об. Плакса. Черк. у. О. 1862. IX. 119. Он рева яблука розсипала. Ном. № 13978. Ув. ре́вище. Оце ще ревище!
Тверезо нар. Трезво. К. Бай. 153.
Уторник, -ка, м. = утірник. Вх. Зн. 74.
Чистило, -ла, с. Дѣтскій послѣдъ, placenta. Вх. Зн. 80.
Шматянський, -а, -е. Тряпичный. Гн. І. 154.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЩЕБЕТУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.