Вертати, -та́ю, -єш, сов. в. верну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Верни моє, візьми своє. Верни, верни, милий Боже, моє дівування.
2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста.
3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку що вечора верне. Гей, верни, Касяне, круто. Куди не верни, наткнешся на тин.
4) Выворачивать, выворотить, воротить, съ силой двигаться впередъ. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Правда зі дна моря верне. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне.
5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшенишне, гречишне — верни вмісто.
Одвукінь нар. На двухъ лошадяхъ — поперемѣнно то на одной, то на другой. летів одвукінь з Низу день і ніч.
Перепороти, -рю, -реш, гл. Распороть на двое.
Поганьбити, -блю́, -би́ш, гл. Охулить, осрамить. Старий його поганьбив.
Порострощувати, -щую, -єш, гл. Разбить въ дребезги (во множествѣ).
Потрух, -ху, м.
1) Сѣно, солома стертая, труха.
2) мн. потрухи. Потроха.
Сплигувати, -гую, -єш, сов. в. сплигну́ти, -гну́, -не́ш, гл. Спрыгивать, спрыгнуть, вспрыгивать, вспрыгнуть. Сплигнула так мов цвіркун або блоха.
Увірватися Cм. уриватися.
Хлюдина, -ни, ж. = хлудина.
Шкірчина, -ни, ж. Шкурка. Ум. шкірчинка.