Висмичок, -чка, м. Ум. отъ висмик.
Доброчи́нець, -нця, м. = Добродій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш.
Довгово́вний, -а, -е. Длинношерстный (объ овцахъ).
Золити, -лю, -лиш, гл. 1) Бучить, щелочить. Золиш полотно. 2) Грызть голову. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш?
Надці́джувати, -джую, -єш, сов. в. надціди́ти, -джу́, -диш, гл. Отливать, отлить часть, цѣдя. Надцідити треба горщика.
Побуяти, -буя́ю, -єш, гл. Побуйствовать, погулять. То вже бідний козак розгадає п'ятак, то нельзя по улиці пійти побуяти.
Позакапувати, -пую, -єш, гл. Закапать что (во множествѣ).
Простаченко, -ка, м. Сынъ простолюдина. І простаченко, і панич.
Спір, спо́ру, м.
1) Споръ. Ні спору, ні ласки.
2) Спорость, успѣшность въ работѣ. У їх великий спір у молочі. Постаріли ми ще за сі годи, — нема й того спору в руках, що й тоді був.
3) ? То були відьми і збірала спір із жита, щоб не було уроджаю.
4) Астма.
5) Нагроможденныя кучи вскрывшагося и снова смерзшагося льда.
Червивий, -а, -е. Съ червями, червивый. Уродиться ж дріпа, мов червива ріпа.
