Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вадко нар. 1) Вредно. Левч. 16. 2) Тошно. Левч. 163. вадко мені. Мнѣ плохо, я нехорошо себя чувствую. Желех.
Відстоювати, -стоюю, -єш, сов. в. відстояти, -стою, -їш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. МВ. (О. 1862. І. 91). 2) відстояти ноги. Отъ долгаго стоянія получить отекъ ногъ. Левиц. І. 147. Сідайте, бо ноги відстоїте. Г. Барв. 215. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював. Мир. Пов. І. 141.
Ґруля́нка, -ки, ж. Стебли и листья картофеля. Вх. Лем. 408.
Затве́рднути, -ну, -неш, гл. = затвердіти. Затвердло поле й не вореш. Камен. у.
Звонки́, -ків, м. мн. Бубны, бубновая масть.
Подяка, -ки, ж. Благодарность. Ном. № 4611.
Померзенитися, -нюся, -нишся, гл. ? Не померзенившись з ким, не міти приятеля. Ном. № 9529. Судя по варіанту (не посварившись) должно было-бы значить: поссориться.
Притужити 1, -жу, -жиш, гл. Народное вѣрованіе: чрезмѣрной печалью вызвать появленіе покойника. А чи я ж не тужив за нею мовчки, хоч не плакав слізьми? адже ж не притужив! Левиц. І. 116.
Простісінький, -а, -е. Совершенно простой; совершенно прямой, прямехонькій.
Шкурина, -ни, ж. = шкорина. Ум. шкуринка. Такий, мамо, хліб удавсь, — під шкуринку хоч сховайсь. Грин. III. 660.