Басань, -ні, ж. Крытая галлерея вокругъ церкви. Cм. опасання 2.
Вернисонце, -ця, с. раст. Lupinus caeruleus.
Вісник, -ка, м. У столяровъ, бочаровъ: скобель.
Дви́гіт, -готу, м. Сотрясеніе, дрожаніе. Як пустив батько млин; та як нахопився вихор, та як загуркотить, заторохтить усе; а двигіт такий, що насилу на ногах устоїш.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Дрійну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Толкнуть, лягнуть. Не підходь до коня близько, а то ногою дрійне.
Зложитися, -жу́ся, -жишся, гл. = скластися. Зложімося, пане брате, на сто злотих битих.
Свіжити, -жу, -жи́ш, гл. Освѣжать. Роса.... свіжить світ Божий.
Ухватити, -чу, -тиш, гл. = ухопити. Вовк ухватив дитину і несе. Біжить же він гайним пеклом, вхвативши смутку.
Хабара, -ри́, ж. Взятка.
