Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прозивка

Прозивка, -ки, ж. 1) Насмѣшливое прозваніе. Вх. Лем. 457. 2) Бранное слово. Вх. Лем. 457.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 466.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОЗИВКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОЗИВКА"
Ких! меж. Выражаетъ смѣхъ. Ких-ких-ких! — засміялись чумаки. О. 1861. X. 22.
Курої́д, -да, м. = Куркоїд. Лях, по його мислі, то син чортів, вражий, поганий, негідний, куроїд, жабоїд. Левиц. І. (Правда, 1861, 437).
Ле́мківський, -а, -е. Принадлежащій лемку. Желех.
Напа́шити, -шу, -шиш, гл. = ii. напасти. Скотина напашена.
Первачок, -чка, м. Ум. отъ первак.
Прочерть, -ти, ж. Прогалина, поляна. Вх. Зн. 57.
Смуда, -ди, ж. = смовдь. Не жаліслива сестриця повела брата додому, сама стала з смудою. Ой смудо, смудо тонкая! Була в мене невіхна такая. Харьк. г.
Сподівання, -ня, с. = сподіванка.
Тирвак, -ка, м. Камень, находимый на тирлі 4, — онъ имѣетъ крапинки желтыя, красныя и бѣлыя. Шух. I. 225.
Хиб меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОЗИВКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.