Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вернидуб, -ба, м. Сказочный герой, руками ломающій огромные дубы. Мнж. 43.
Викінчити Cм. викінчувати.
Винувати, -ную, -єш, гл. Обвинять, винить. Бо як тії припутні полетять, тебе будуть, орлику, винувать. Радом. у. Нікого не винуйте, я нікого не виную, одного Петра, він зробив мені цю шкоду. Канев. у.
Забо́рка, -ки, ж. під забо́рку (пошитий). О шубѣ: съ нѣсколькими складками сзади у таліи. КС. 1893. XII. 447.
Затріща́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Затрещать. І затріщить намет небесний громом. K. Іов. 81. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Котл. Ен. III. 21.
Латинь, -ни, ж. = латина.
Лупі́й, -пія, м. Живодеръ. Камен. у.
Повідпроваджувати, -джую, -єш, гл. Отправить, отослать (многихъ).
Поскоромитися, -млюся, -мишся, гл. Оскоромиться.
Фартух, -ха, м. 1) То-же, что и спідниця изъ ситца или окрашеннаго полотна. Гол. Од. 21, 49. 2) = хвартух. Припну фартух дорогий — срібні-злоті береги, гафтована середина, — преподобна дівчина. Чуб. V. 10. Ум. фартушок.