Висто́ювати, -стоюю, -єш, сов. в. ви́стояти, -стою, -їш, гл. Простаивать, простоять, выстаивать, выстоять. Ви́стояти слу́жбу. Отстоять обѣдню.
Відмока, -ки, ж. 1) Мокрое мѣсто въ землѣ, мочага. 2) Щелокъ, въ которомъ намочено бѣлье. Ой треба нам, чоловіче, громаду збірати, щоб помогли сорочки з відмоки попрати. Мотря стала віджимати сорочки з від моки.
Горноста́й, -та́я, м. 1) Горностай. Гаєм — маєм, лебедем — Дунаєм, а степами — бистрим горностаєм. 2) Родъ птицы? Летів горностай через сад, роспустив пір'ячко на ввесь сад. Та же пѣсня. Вѣрнѣе, однако, что здѣсь просто забыто значеніе слова горностай, и въ пѣснѣ оно подставлено вмѣсто какого-либо иного, но схожаго, слова, названія птицы.
Дра́нка, -ки, ж. 1) Изношенное бѣлье, изношенная одежда. Сорочечка — дранка. Била мене мати зранку, що порвали хлопці дранку, а я сіла та й латаю, та й на хлопців поглядаю. 2) = дра́ниця. Ум. дра́ночка. Не було в його ні хати, нічого, тільки сорочка-драночка на хребті.
Замиготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Засверкать, замерцать. Зійшов на небо місяць, і зорі замигтіли на небі. 2) Замигать, замелькать. Так мені в очіх і замигтіли білі хати.
Незбожний, -а, -е. Безбожный.
Орапеня, -ня́ти, м. Арапченокъ, негритенокъ.
Приліплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. приліпи́тися, -плюся, -пишся, гл. Прилѣпливаться, прилѣпиться, приклеиться.
Степір, -ра, м. Отростокъ показавшихся изъ земли растеній (лука, хлѣбныхъ злаковъ).
Стрічань, -ня, м. = стрітення.
