Аця́! аця́! меж. Крикъ, чтобы созвать свиней.
Відкалабанити, -ню, -ниш, гл. Отколотить. Та так його одкалабанили, шо він ледві додому дотягся.
Городськи́й, -а́, -е́. Городской. Городське телятко, а сільське дитятко.
Грома́дити, -джу, -диш, гл. Сгребать (о сѣнѣ, скошенномъ хлѣбѣ, горящихъ угольяхъ). Пійшли сіна громадити. Кочергою жар громадила. О курахъ: гресть лапами. На улиці півничок громаде.
Знаджувати, -джую, -єш, сов. в. знадити, -джу, -диш, гл. Привлекать, привлечь, приманивать, приманить.
Лущі́ння, -ня, с. = лускання.
Побитися, -б'юся, -єшся, гл.
1) Разбиться. Пішла по воду, відра побила. Я ж не побила, постановила, з гори покотились, да й сами побились.
2) Сразиться; подраться. Треба кріпко побитися з ляхами. Посвариться з дітьми на улиці, а то й поб'ється. Два брати... погризлись та й побились, ідучи степом.
Потиль нар. = поти. Потиль не перестану, покиль не достану.
Сморчок, -чка, м. = сморж.
Штандара 2, -ри, ж.
1) = штандарина. Ось попробуй який він (ціпок) важкий! — Ого-го! мов наш рубель або штандара добра.
2) мн. Мѣсто подь печью, гдѣ складываются дрова и помѣщаются цыплята, зимой. Побачила баба, що вже до неї йдуть татари, розсипала пір'я по хаті, а сама з Юрком сховалась під штандари.
3) мн. Лари на базарахъ. Крамує то сим, то тим на штандарах.
4) Въ воловомъ возу (при возкѣ сноповъ для расширенія воза): надставка надъ полудрабками въ видѣ длиннаго шеста, лежащаго параллельно каждому полудрабку на двухъ (съ каждой стороны) подставкахъ (крижовницях).