Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виловлювати, -люю, -єш, сов. в. виловити, -влю, -виш, гл. Вылавливать, выловить, переловить.
Війтувати, -ту́ю, -єш, гл. Быть війтом. КС. 1882. V. 354.
Гнівитися, -влюся, -вишся, гл. = гніватися. Багатий тут на смерть гнівився. Котл.
Дру́жно нар. Дружно, въ согласіи. З хазяїном я жив дружно. Стор. І. 228. Ум. дружне́нько. Жили дружненько ті дві жінки, мов би куми або ятрівки. Сніп. 207.
Зімни́чуватий, -а, -е. Созрѣвающій поздней осенью.
Зрадитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Посовѣтовавпись, рѣшить. Зрадились, інію піти до попа. О. 1862. VІ. 59. 2) Измѣнить себѣ. Слово встрѣчено только въ «Ужинку» Гатцука (стр. 360. Ном. № 8772): Хоч кохання не зрадиться, та череві (?) завадиться.
Калдани, -нів, м. мн. Мѣста, на которыхъ осталась прошлогодняя трава. Левч. Желех.
Полечко, -ка, с. Ум. отъ поле.
Похилятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. похили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Наклоняться, наклониться. На долині яровина хоче похилиться. Мет. 16. Червона калина похиляється. Грин. III. 388.
Шкорупкий, шкоруплий, -а, -е. Не гладкій, заскорузлый. Шкорупка дорога. Н. Вол. у. Шкорупле полотно. Н. Вол. у.