Відтикати Ii, -каю, -єш, сов. в. відтикати, -тичу, -чеш, гл. 1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля. 2) — копи. Отмѣчать копны, втыкая въ нихъ палки?
Джеджу́литися, -люся, -лишся, гл. Кокетничать, хорошиться.
Драгу́ля, -лі, ж. Въ загадкѣ: лошадь. Хороша драгуля біжить як куля.
Жа́лість, -лости, ж. 1) Состраданіе, жалость. В їх нема ні трохи жалости. 2) Грусть, тоска. Куди піду, повернуся, не маю радости, тільки в очах завше сльози, а в серці жалости. Твоя мила лежить дома із жалости хора. Ум. жалостонька.
Коцюба, -би, ж.
1) Кочерга. Мовчи, суко, чорт з тобою! ось я тебе коцюбою!
2) Названіе вола съ выступающими впередъ и расходящимися въ стороны рогами, концы которыхъ загнуты наружу.
Повикореняти, -ня́ю, -єш, гл. Искоренить (многое). Я таки завзявся дерезу з города повикореняти.
Поковзати, -заю, -єш, гл. Сдѣлать гладкимъ, скользя по чему.
Полонка, -ки, ж. = ополонка. Сам же я ту полонку рубав, коня напував.
Тесан, -на, м. Обтесанное бревно. Як був собі, та не мав собі, та пішов собі, та витесав нетесаного тесана.
Узаміт нар. Сплошь, безъ исключенія. Вепським всіх взаміт частує. Cм. замет.
