Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зріти 2

Зріти 2, зрю, зриш, гл. Видѣть. Мусить всяк чоловік зріти, що недовго тут жити. Чуб. III. 19.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 184.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗРІТИ 2"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗРІТИ 2"
Ільнувати, -ну́ю, -єш, гл. = льнувати.
Легво, -ва, с. = лігво.
Одягати, -га́ю, -єш, сов. в. одягти, -гну, -неш, гл. Одѣвать, одѣть. Одягла його в червоний в жупан дорогий. Шевч.
Опазолитися, -люся, -лишся, гл. Обвариться щелокомъ. Вх. Зй. 44.
Пластовнистий, -а, -е. Падающій хлопьями.
Припрохати Cм. припрохувати.
Псєнник, -ка, м. = гицель. Шух. І. 73.
Розмазчити, -чу́, -чи́ш, гл. Избить въ кровь. Пику розмазчу.
Сморщина, -ни, ж. У сапожниковъ: деревян. дощечка, вставляемая въ передокъ сапога, когда сапогъ на колодкѣ. Сумск. у.
Чиндокора, -ри, ж. см. цінгакора. А на йому шуба люба, а на шубі чиндокора, на чиндокорі поясочок. Чуб. III. 457.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗРІТИ 2.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.