Зби́ток, -тка, м. Чаще во мн. ч.: зби́тки. 1) Изобиліе, излишество. Живуть пани у збитках і горя не знають. . Великі збитті усякого добра. 2) — робити. Проказничать. Оті шалихвости паничі зробили мені збитки, взяли коняку та й знатурили. Бо ти тут збитки робиш. 8) на зби́тки. На зло. Це він на збитки отак робить. Я просив його заждати на мене, а він узяв та й на збитки поїхав. На збитки не загину.
Зброди́ти, -джу, -диш, гл. 1) Выбродить, исходить. 2) Запачкать слѣдами, оставить слѣды на чемъ; истоптать, вытоптать. Буду закривати милого слідочок, щоби пташки не збродили. Худоба збродила луку.
Ільчастий, -а, -е. = лянний. А що нам були скатерті? все ж то нам були ільчасті.
Парний, -а́, -е́ Душный, парный. День парний був, у холодку спочити шукав усяк.
Скляничина, -ни, ж. Кусокъ стекла, склянка.
Товстун, -на, м. Корень растенія Nuphar luteum Smith.
Трудяк, -ка, м. = трудовник.
Уварювати, -рюю, -єш, сов. в. увари́ти, -рю́, -риш, гл.
1) Уваривать, уварить.
2) Заваривать, заварить. У понеділок і у четвер не слід сирівцю уварювати.
Ужака, -ки, м. = вужака.
Шумувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Бродить. 2) Пѣниться. Як буде каша шумувати — відставиш. Через край вино шумує. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, шумує горілка. 3) Снимать пѣнку, накипь. Шумуй добре мед, бо не буде чистий.
