Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Виразність, -ности, ж. Выразительность, ясность, внятность.
Драмати́чний, -а, -е. Драматическій.
Заножи́ти, -жу, -жи́ш, гл. — но́ги. Двигать ногами съ цѣлью идти? Встрѣчено въ народной поговоркѣ: Лізе кусіка з-за сусіка, зуби зазубила, очі заочила, руки заручила, ноги заножила.
Запо́їни, -їн, ж. мн. Обрядовое угощеніе отъ жениха родителей невѣсты и другихъ родственниковъ послѣ заручин и сопровождаемое положенными для этого пѣснями. — дівоцькі = дівичвечір.
Незвісно нар. Неизвѣстно.
Пальчик, -ка, м.
1) Ув. отъ палець.
2) мн. Въ орнаментѣ при раскрашиваніи посуды или печей: три короткія линіи рядомъ.
3) мн. Раст. Geranium sylvaticum.
Позарани нар. Послѣзавтра. Позарани будеме мати сьвато Спаса.
Пошматати, -та́ю, -єш, гл. = пошматувати. Зірве шкуру, начне її шматать, поки пошмата на кусочки.
Правильце, -ця, с. Аршинъ у каменьщиковъ.