Бірник, -ка, м. Мелкій сосновый лѣсъ, сосновая роща.
Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Гілка, -ки, ж. 1) Вѣтка. 2) Палка для подбиванія мяча. 3) Родъ игры въ мячъ. Ум. гілечка, гілочка.
Зв'я́зок, -зку, м. 1) Связь. Зв'язок до вічного товариства з Галею. 2) мн. зв'язки. Родъ прически дѣвушекъ въ два пробора.
Ме́чник, -ка, м. Меченосецъ.
Мі́цність, -ности, ж. Крѣпость, прочность. Для міцности зашито двічі.
Потрощити, -щу́, -щи́ш, гл.
1) Раздавить, разбить, изломать, раздробить. Потрощили їм ноги на гамуз.
2) Съѣсть (во множествѣ, — о не жидкой пищѣ).
Споконвіку нар. Искони. На високих горах лежить споконвіку сніг. Од споконвіку і донині ховалась од людей пустиня.
Супіскуватий, -а, -е. Супесчаный.
Уганятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. угна́тися, -жену́ся, -не́шся, гл. 1) Гнаться, погнаться. За світовими роскошами всігда не вганяйся. Росковський угнався був за ними в Руську Поляну, тя його і вбили. 2) Вбѣгать, вбѣжать, вскочить. 3) Выдаваться, выдаться. Велике каміння, вганяється в море. 4) Угоняться, угнаться. Ніяке око не вганяється за мною.
