Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безп'Ятко, -ка, м. Чортъ.
Блідолиций, -а, -е. Блѣднолицый. Желех.
Гонча́рський і ганча́рський, -а, -е = Гончаровий. Єв. Мт. XXVII. 7, Шух. І. 259. Глина ганчарська. Вас. 177.
Картузовий, -а, -е. Картузный.
Лихома́нник, -ку, м. Раст. Gentiana cruciata. ЗЮЗО. І. 124.
Му́чити, -чу, -чиш, гл. Мучить. На тім крижі Христа мучено. Чуб. III. 354.
На́го нар. Наго, голо.
Опаска, -ки, ж. Опасеніе. Без опаски спать лягли. Чуб. V. 1051.
Попожуритися, -рю́ся, -ришся, гл. Попечалиться много. Що вона попожурилась. Г. Барв. 58.
Проривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. прорвати, -рву, -рве́ш, гл. 1) Прорывать, прорвать. Нащо ж ти, доню, стелю проривала? Чуб. V. 341. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62. Болячка набрякла, та й прорвала і потік бруд. 2) Вырывать, вырвать часть растеній, чтобы остальнымъ было больше простора, или чтобы очистить среди растеній проходъ. Пшеницю поле, кукіль прориває. Грин. III. 397. Черчику, васильчику, посію тебе в городчику, буду тебе шанувати, тречі на день поливати, а що — суботи проривати. Чуб. ІІІ. 467. Та коли тебе в гості дожидать?... Що к Різдву снігами позаміта, а к Великодню водою позалива, а к святій неділонці травою позароста. Я й сніжок прогорну, я й водицю проллю, я й травицю прорву. Мил. 192.