Виляски, -ків, м. мн. Эхо, отголоски. Аж? ідуть виляски од бою босих ніг по твердій землі.
Грудома́ха, -хи, ж. Большой комокъ, большой кусокъ какой либо массы плотной. Грудками в воду і почали жбурляти; Юда як не вхопить грудомаху, як не бухне.
Ґрунтови́й, -а́, -е́. 1) Почвенный. 2) Землевладѣльческій.
Затопля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Хвиля човен затопила. Чи його вода затопила? 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3) — о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взоръ. В далеку даль затоплює зірниці. Ти затопиш очі в очі. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. 5) Затоплять затопить (въ печи). Затопила сирими дровами. Затопила свою хату пізно. 6) Закабаливать, закабалить. Затопила свою голову. Ти мене, моя мати, за бурлаку затопила. Молодим не женила, в вічну службу затопила.
Махону́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Сильно махнуть. 2) Помчаться.
Млинове́, -вого, с. Мельничный сборъ.
Нагної́ти, -ною́, -ї́ш, гл. Унавозить.
Понаближати, -жа́ю, -єш, гл. Приблизить (во множествѣ).
Сажний, -а́, -е́ Покрытый сажею. Чорні руки, бо вигрібав сажні тріски.
Чужиня, -ні, об. Чужакъ, иностранецъ. Я — чужиня, в мене тут роду нема.