Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Близці, -ців, м. мн. То же, что и близнята, дѣти-двойни; также два горшка вмѣстѣ. (Cм. близня 3). Вх. Лем. 392.
Гайтувати, -ту́ю, -єш, гл. Охотиться, особенно съ гончими. Вх. Зн. 9. Шух. І. 235. 2) Распутничать? Cм. гайта. Коли мати гайтує, то й дівка. Ном. №13984.
Гуча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Звучать, шумѣть, гудѣть. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Ном. № 1474. Через гору високую тихий вітер гучить. Гол. IV. 515. Вода гучить. МВ. (О. 1862. ІІІ. 77). Гучить з гармат стріляння людожерне. К. ЦН. 268. 2) Кричать. Вх. Зн. 12. 3) = Сварити. Вх. Зн. 39.
Заблу́да, -ди, об. Заблудившійся.  
Папірок, -рка, м. = папірець. Вх. Лем. 446.
Писатися, -шу́ся, -шешся, гл. 1) Писаться. У тім письмі пишеться, щоб вони перестали воювать. Рудч. Ск. І. 101. 2) Записываться. Та куди ж будем, та милее браття, будемо писаться? Запишемось у панськеє, — будем панів знати; напишемось у казеннее, — будем подать давати. О. 1862. V. 99.
Прикласти, -ся. Cм. прикладати, -ся.
Скорий, -а, -е.. Cм. скор.
Стокротне нар. = стокрот. Біг вам стокротне надгородить. Фр. Пр. 64.
Шарпнути, -ну, -неш, гл. Рвануть, дернуть.