Білобровий, -а, -е. Съ русыми бровями, бѣлобровый. Ум. білобровенький.
Загорьо́ваний, -а, -е. Заработанный тяжелымъ трудомъ. А як вечір прийде, — на вулицю вийде: та в позиченому, та в добуваному... Ой вийди ж ти, вражий сину, у своєму загорьованому.
Инчий, -а, -е. = инший. Поведу, каже... у инче царство.
Мазунча́, -чати, с. Балуемый ребенокъ, любимець. Ум. мазунчя́тко.
Повидніти, -ніє и повиднішати, -шає, гл. безл.
1) Проясниться.
2) Разсвѣсть.
Пожога, -ги, ж. = пожега = пожежа. Племена, що одчахнулись під час татарської пожоги. Після шведської пожоги... був військовим осаулом оцей самий Дорош.
Поп'ястися, -пнуся, -пне́шся, гл. Повиться, полѣзть. Гарбуз на тин поп'явся. Черв'як... поп'явся. Шлях... гадюкою поп'явся вгору. На мов стесаній борідці де-где поп'ялось тонко, як павутиння, волоссячко.
Послинити, -ню, -ниш, гл. Послюнить. Пальці послине.
Репіжити, -жу, -жиш, гл.
1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею.
2) = репігати. Дощ репіжить.
3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з пів-години.
Ходячий, -а, -е. 1) Ходящій.
2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи. Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь.
3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни. Ота жінка ходяча вмерла. У нас увесь такий рід, що ходячий мре.