Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бурлачити, -чу, -чиш, гл. = бурлакувати 1. Рудч. Чп. 11.
Зеле́ність, -ности, ж. 1) Зеленый цвѣтъ. 2) Незрѣлость. Зеленість — буйність, а молодість — дурність. Ном. № 8715.
Зрадній Cм. зрадний.
Кочереґа, -ґи, ж. Брюква. Вх. Зн. 29.
Кримкуватий, -а, -е. Лепрозный? Прокаженный? У них батько був кримкуватий та й вони такі. Екатеринодаръ ( Залюбовск.).
Мота́ти, -та́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] мотну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Мотать, наматывать, мотнуть. Мотати нитки на клубок. на ус мотати. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Слухає та на ус мотає. Чуб. І. 289. 2) Болтать, болтнуть, качать, качнуть, махать, махнуть. Увійде москаль у хату, мотне патлами. Греб. 405.
Мурави́ця, -ці, ж. 1) = мурава. 2) Желтыя и синія пятна на тѣлѣ умирающаго. Мил. 165. Коли вже муравиця вийшла на тіло, то вмре дитина. Камен. у. Прихожу, а в неї дитина слаба. Що в неї? Каже: кір. Коли я гляну, аж у єї вже червона муравиця виступила. Умре, кажу. Коли так: до вечора й умерло. Маріуп.
Понацілюватися, -люємося, -єтеся, гл. Прицѣлиться (о многихъ).  
Попрати, -перу, -ре́ш, гл. Постирать. Попрали баби панам сорочки. Мнж. 129.
Топчак, -ка, м. Мельница съ коннымъ или воловьимъ приводомъ.