Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відмочити Cм. відмочувати.
Гу́сю, меж. = Гусь. Вх. Лем. 406.
Заба́вити, -ся. Cм. забавляти, -ся.
Зарату́нок, -нку, м. Помощь, поддержка, пособіе. Прилуц. у.
Змочувати, -чую, -єш, сов. в. змочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Смачивать, смочить, измачивать, измочить. Змочувала холодною водою засмажені Прісчині уста. Мир. Пов. І. 170. Який Бог змочив, такий і висушить. Ном. № 78. Ні дощик його не змоче. Мет. 208.
Наря́ддя, -дя, с. соб. Орудіе. Дає Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарне нарадя. Чуб. II. 523.
Озюм, -му, м. 1) Изюмъ. 2) Городъ Изюмъ. Летіла зозуля, зозуля, з инчого города, з Озюма. Грин. III. 535.
Полустав, -ва, м. Святцы, молитвенникъ съ мѣсяцесловомъ.
Пообпірати, -раю, -єш, гл. То-же, что и обіпрати, но многихъ.
Шланк, -ку, м. Рядъ? шеренга? От постановились усі (салдати) в шланку і ну загравать на духову музику. ЕЗ. V. 23.