Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

почестка

Почестка, -ки, ж. 1) Приношеніе, даръ (начальству, уважаемымъ лицамъ, сватамъ). Почестку приніс. Н. Вол. у. Випросила у мене півня й пшона, в-останнє почестку дати своїм товаришкам і досвітчаній матері. Г. Барв. 205. Почестку їм (старостам) дала, і запили заручини. Г. Барв. 423. 2) Честь, слава. Дивись, як Семен пішов у почестку. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 392.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧЕСТКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧЕСТКА"
Виживатися, -ваюся, -єшся, сов. в. вижитися, -живуся, -вешся, гл. Истрачивать, истратить все, израсходовать. Нема за що й соли купити, — так вижився. Левиц. Пов. 185.
Долонько́вий, -а, -е. ? Долоньковий табак. Черкас. у.
Дру́жба, -би 1), ж. Дружба. Услужіте мені службу, покажіте дружбу. Кв. І. 34. 2) об. Одинъ изъ супруговъ; замужняя женщина иди женатый мужчина. Позбірались судді-сенатори, присудили йому жениться, тому молодому князеві, і їде він шукати собі дружби, а за їм великий поїзд. ЗОЮР. II. 61. І ти дружба, і я дружба, — оба 'сьмо сі дружби, ой вже ми ся додружбили вояцької служби. Гол. II. 803. Въ одной сказкѣ употреблено въ устахъ дѣвушекъ о молодомъ царевичѣ повидимому въ смыслѣ: молодой человѣкъ, могущій быть женихомъ: Приходить він до будинок, аж вийде три дочки тиєї баби на рундук.... Який ти, кажуть, дружбо, хороший, да уб'є тебе наша мати. ЗОЮР. II. 51—52. 3) м. Товарищъ жениха на свадьбѣ, приглашенный имъ изъ числа парней; шаферъ. Чуб. IV. 95—96. Иногда это значить тоже, что и дружко. Чуб. IV. 182. Гол. IV. 432. Ум. дру́жбонько, дружби́ненько. Маркев. 132. Грин. ІІІ. 498. Поглянь, Марусю, на поріг: то йде дружбонько воріг твій, та несе коровай на віці, білеє завивало на тарільці. Мет. 207.
Дуда́рик, -ка, м. Ум. отъ дударь.
Закамені́ти, закам'яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Окаменѣть. А всім безбожникам уста закаменіють. К. Псал. 252. Закаменій ти, мій язику! Рудан. І. 28.
Палярня, -ні, ж. Винокурня. Вх. Лем. 446.
Погребнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Гребнуть весломъ. Харон не зараз схаменувся, разів з чотирі погребнувся і з каючком причалив к ним. Котл. Ен.
Потішка, -ки, ж. Ум. отъ потіха.
Скорс, -са, м. 1) Загнутый конецъ полоза у саней. Канев. у. 2) Отрубокъ пня, служащій болванкою для трубокъ. Вас. 148.
Тор, -ру, м. Слѣдъ, колея. Вх. Уг. 271. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЧЕСТКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.