Відвалювати, -люю, -єш, сов. в. відвалити, -лю, -лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. 2) Откалывать, отколоть, отрѣзывать, отрѣзать. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Відвалив скибу хліба.
Кожух, -ха, м. Тулупъ, шуба. Казав пан — кожух дам, та й слово його тепле. Трудно літом без корови, а зімою без кожуха. Ум. кожушок. Ув. кожушище. Тілько зосталось стареє волище, дране кожушище.
Козухна, -ни, ж. = коза. Ой ти, козухна, ой ти, матухна, ти росходися, розвеселися, старому пану у ноги поклонися.
Копичка, -ки, ж. Ум. отъ копи́ця.
Налену́ти, -лену́, -не́ш, гл. = на́линути.
Онук, -ка, м.
1) Внукъ. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки.
2) Бабы повитухи называютъ такъ мальчиковъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Ум. онучок.
Полиція, -ції, ж. Полиція. А нарешті досталося, що в полиції сидів:
Розідрати, -деру, -реш, гл. = роздерти.
Спроквола нар. Не спѣша. Як робиш спроквола, не скоро втомишся.
Шишкатий, -а, -е. О гребнѣ пѣтуха: густой, широкій.
