Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

почесть

Почесть, -ти, ж. Чествованіе. Наш Миколай чесний, взявся до почести, кивнув, моргнув на Параску, щоб подала меду пляшку. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 392.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧЕСТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧЕСТЬ"
Вигасати, -саю, -єш, гл. Выбѣгать.
Вислуженька, -ки, ж. Ум. отъ вислуга.
Ґайдува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Играть на волынкѣ. Вх. Лем. 407.
Замая́чити, -чу, -чиш, гл. Показаться вдали.
Знехтати, -таю, -єш, гл. = знехтувати. Знехтали став, та й нема тепер. Н. Вол. у.
Мурави́ний, -а, -е. Муравьиный. мурави́не ма́сло. Раст. Aetalium Septicum Fries.
Підмогти Cм. підмагати.
Пригальмувати, -му́ю, -єш, гл. Притормозить. Вх. Зн. 55.
Сіяльник, -ка, м. = сівач. Лохв. у.
Цід, -ду, м. Ферментъ для тѣста, приготовляемый изъ отрубей. Черк. у. Ми проскурки було на ціду печемо. Пирят. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЧЕСТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.