Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

почесть

Почесть, -ти, ж. Чествованіе. Наш Миколай чесний, взявся до почести, кивнув, моргнув на Параску, щоб подала меду пляшку. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 392.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧЕСТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧЕСТЬ"
Краятися, краюся, -єшся, гл. О сердцѣ: разрываться. Крається серденько на дві половини. Чуб. V. 47. А в мене ся серце крає, шо'м любив, а не взяв. Гол. І. 294.
М'я́тка и мня́тка, -ки, ж. Ум. отъ м'я́та.
Нищитися, -щуся, -щишся, гл. Разоряться, уничтожаться.
Паламарня, -ні, ж. Особое отдѣленіе, помѣщеніе для пономаря.
Погарбати, -баю, -єш, гл. Захватить, насильно взять (во множествѣ).
Подати, -ся. Cм. подавати, -ся.
Позаклякати, -каємо, -єте, гл. Оцѣпенѣть отъ холода (о многихъ).
Супрягач, -ча, м. = супружник. Зміев. у. Міусск. окр.
Супряжник, -ка, м. = супружник. Г. Барв. 303.
Шкарупа, -пи, ж. = шкаралупа. Мил. М. 60.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЧЕСТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.