Виїдати, -даю, -єш, сов. в. виїсти, -їм, -їси, гл.
1) Выѣдать, выѣсть. Поки сонце зійде, роса очі виїсть.
2) Съѣдать, съѣсть все, всѣхъ. Їх би такого росплодилось, що й світу б не було, як би їх грім не бив та вовки не виїдали. Хліб... сарана виїла. Когда говорится о ѣдѣ людей, то виїсти употребляется только въ приложеніи къ жидкой пищѣ: Виїв миску борщу, поїв усі пироги, та й буде з мене.
Гавкнути, -кну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гавкати. У дворі гавкнуло цуценя.
Дале́кий, -а, -е. 1) Далекій, дальній. До любої небоги нема далекої дороги. Чи то граки, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі. Доріжка, доріжка та широка і далека. 2) Отдаленный, далекій. Степ широкий, край далекий, милого не бачу. По далекому Дунаєчку злая буря вихожає-виступає. В далекому краю в чужу землю.... заховають. Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, одна, як та пташка в далекім краю. Ум. Далече́нький. Тепер нічка темненька, доріженька далеченька.
Заки́ркати, -каю, -єш, гл. О курицѣ: закудахтать, закричать: кир, кир!
Калябура, -ри, ж. Лужа. З чужого коня і серед калябури вставай.
Оббризькати. Cм. оббризькувати.
Опиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. опи́тися, оп'ю́ся, -єшся, гл. = обпиватися, обпитися.
Повистріпувати, -пую, -єш, гл. Выдернуть нитки въ ткани (во множествѣ).
Реготно нар. = регітно. А мені так реготно з його, що туди вліз, а назад не вилізе.
Шкіра, -ри, ж. = шкура. Не стала шкіра за виправку. Ум. шкі́рка, шкі́рочка.