Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Валувати, -лую, -єш, гл. 1) Сильно лаять. Десь вовк у селі, бо так собаки валують. Черк. у. Чи чули ви, як сю ніч валували собаки? КС. 1883. XII. 700. 2) О баранахъ: совокупляться съ овцами. Барани валують вівці, від чого ті стають кітні. Шух. І. 210.
Вразький, -а, -е. = вражий. О. 1862. І. 35. Гей ви, ляхове, вразькі синове! Ік порогу посувайтесь, мені, козаку-нетязі, на покуті місце попускайте. ЗОЮР. І. 205.
Заня́ти, -ся. Cм. займати, -ся.
Кадуб, -ба, м. = кадіб. Ном. № 12888.  
Ницько, -ка, м. ? Грицько-ницько по болоту літав, жабенята хватав. Пог.
Поділок II, -лку, м. Надѣлъ. Поділку у їх по дві десятині. Конст. у.
Покинути Cм. покидати.
Слобоняти, -няю, -єш, сов. в. слобони́ти, -ню, -ниш, гл. Освобождать, освободить. Мнж. 1. Нас слобонив своєю чесною кровю. Чуб. III. 25. Душу од пекельної муки слобонити. Г. Барв. 455. Я, кае, тату, вас слобоню. Драг. 51.
Утомити, -ся. Cм. утомляти, -ся.
Хват, -та, м. Родъ рыбы: Aspius rapax. Вх. Пч. II. 18.