Балувати, -лую, -єш, гл.
1) Проводить время въ балахъ, пировать.
2) — чим. Заниматься чѣмъ, быть опытнымъ въ чемъ. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине.
Бекання, -ня, с. Блеяніе.
Вайкати, -каю, -єш, гл. Сѣтовать, жалобно кричать.
Вучень, -чня, м. = учень.
Кобилярка, -ки, ж. Порода большихъ круглыхъ сливъ.
Коралі, -лів, м. мн.
1) Кораллъ. Глибоко в морі ростуть коралі.
2) Мониста, ожерелье изъ коралловъ. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ум. коралики. Начипляє кораликів на білую шию. Ой сусіди, сусідоньки, шо за молодиця, шо різані коралини, шовкова спідниця.
Пайдити, -дить, гл. безл. Везти, удаваться. Такому господареві пайдитиме у господарстві. Жому не пайдить на коні, а на воли пайдить найбільш.
Пообляпуватися, -пуємося, -єтеся, гл. То-же, что и обляпатися, но о многихъ.
Поосажувати, -жую, -єш, гл. Поселить (многихъ). Поосажував пан людей у лісі.
Скоромити, -млю, -миш, гл. Скоромить.
