Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

похнюпа

Похнюпа, -пи, об. Человѣкъ, постоянно смотрящій въ землю, угрюмый.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 387.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХНЮПА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХНЮПА"
Багатішати, -шаю, -єш, гл. = багатіти.
Ворітенька, -ньок, ворітечка, -чок, мн. ум. отъ ворота.
Дрисли́вий, -а, -е. Часто страдающій поносомъ.
Надури́ти, -рю́, -риш (кого), гл. 1) Обмануть. Желех. 2) Наобманывать многихъ.
Нарі́зати Cм. нарізувати.
Письмачка, -ки, ж. 1) Грамотная женщина. 2) Плохая писательница.
Порохнавіти, -вію, -єш, гл. 1) Истлѣвать, обращаться въ труху. 2) Обращаться въ пыль. Земля порохнавіє. Камен. у. 3) Гнить. У чоловіка зуби порохнавіють. ЕЗ. V. 183.
Сніцарь, -ря, м. = сницарь.
Сусіль! меж., выражающее внезапное появленіе. Котл. Ен. VI. 28. Могила тріснула, і те дитя, що ждали, на божий світ сусіль. Греб. 372.
Шинкарити, -рю, -риш, гл. = шинкарювати. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОХНЮПА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.