Бистриця, -ці, ж.
1) Быстрый и шумный потокъ.
2) Названіе многихъ рѣкъ.
3) Порода длинныхъ сливъ.
Грудкови́й, -а́, -е́. Относящійся къ куску, комку; въ кусочкахъ. Одважте мені на квіток сахарю грудкового.
Закуйо́вдитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Спутаться, запутаться; начать путаться. 2) Зашевелиться, начаться безпорядкамъ, начать безпорядки. В Польщі знов закуйовдилось. Під той саме час ляхи закуйовдились (повстали).
Побирати, -ра́ю, -єш, гл. Брать. сум нас побирав. Насъ охватывала печаль.
Попри пред.
1) Возлѣ, подлѣ, около, мимо. Даруй, Боже, мирові, та й нам попри мир. Іде попри вас як товарина: ні помагай-бі, а ні здоров не скаже, то то ж гріх! Йду попри корчму, коли щось співає. Ту пшеничку жала кречная панна, попри ту пшеницю угляний гостинець, їхав туди, їхав поповиченько.
2) Вмѣстѣ съ, при. Попри пса і коти люде до нині годуют сі.
Рутяний, -а, -е. Изъ рути. Ой то ти втратиш віночка рутяного. Ум. рутяненький. Ізняв з мене вінець рутяненький.
Сторчити, -чу́, -чи́ш, гл. Ставить ребромъ, стоймя. Сторчить скибу плуг. Cм. сторчувати, сторцювати.
Суміння, -ня, с. и пр. = сумління и пр. Хиба б же я суміння не мала, щоб я тобі загинути дала?
Сцілення, сціли́ти, сцілющий, сціляти. Cм. зцілення и пр.
Чобіт, -бота, м. 1) Сапогъ. В чоботях ходить, а босі сліди знать. Панщанні та поєдинкові: що на єдній нозі капиця, а на другій чобіт. 2) мн. Свадебный обрядъ даренія женихомъ невѣстѣ сапогъ, совершаемый обыкновенно въ субботу. 3) мн. Родъ писанки. 4) удовів чобіт. Раст. Viola tricolor L. Ум. чобіто́к, чобіто́чок, чобото́нько, чоботець. Чобітки шкапові. Чобіточки роззули. Ув. чоботи́ще.