Допина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. допну́ти и доп'ясти́, -пну́, -не́ш, гл. 1) Оканчивать, окончить натягиваніе. 2) — чого́. Добиваться, добиться чего. 3) Тибрить, стибрить, красть, украсть. А таки допне щось. 4) Допекать, допечь, притискивать, притиснуть, поставить въ безвыходное положеніе. Сю весну як доп'яло, так і не дай Боже! Нема ні клаптя сіна й купити ніде.
Дра́нець, -нця, м. Оборванецъ.
Звих, -ху, м. Вывихъ. Звихнуту руку чи ногу потягують, то звих і проходить.
Лім, ло́му, м. 1) Обломки (послѣ кораблекрушенія). Гарасько, на талан і диво, якось до берега прибивсь, чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? 2) Валежникъ, буреломъ. Ой піду я в ліс по дрова та наберу лому. Ломом называются большія деревья (смереки) съ вѣтвями, поваленныя вдоль границь земельнаго участка вмѣсто огорожи.
Наля́скати, -каю, -єш, гл. 1) Нахлопать, нащелкать. 2) Надавать пощечинъ. 3) Наболтать языкомъ.
Покивання, -ня, с. Киваніе. Зробив притчу з нас в язиціх, покивання глави в людях.
Понамножувати, -жую, -єш, гл. Умножить, расплодить.
Трембухач, -ча, м. Брюхачъ, толстопузый.
Утішний, -а, -е. Веселый, пріятный. Що то за втішні та швидкі тії харьківські молодиці. Такий утішний, гей би мене на сто коней посадив був.
Черкавка, -ки, ж. Погремушка, трещетка.