Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відстраждати, -даю, -єш, гл. Отстрадать, перенести страданія, вытерпѣть страданія. Волч. у. Що вже вона бідна отстраждала за таким п'яницею, так один Господь знає. Харьк.
Дякі́вський, -а, -е. Свойственный дьячку. Не кидавсь дяківської натури. Кв. II. 213.
Замути́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. 1) Найти предлогъ. Заходе дяк, — нічим замутиться, — так: розміняйте, куме, п'ятака! Лебед. у. Замутився шмаровіз, либонь то до коней, як уносить на дяченько товстенький грабовий. Чуб. V. 674. 2) Развлечься. Инші вишукують того кохання так, аби замутиться. МВ. ІІ. 131.
Лосьо́вий, -а, -е. Лосій. Да в того коня золота грива, золота грива груди покриває, шовковий хвостик слід замітає, лосьові ушка ради слухають, срібні копита камінь лупають. Чуб. III. 289.
Наставник, -ка, м. Надсмотрщикъ надь рабочими. У нашого наставника нагай за плечима. Грин. III. 128.
Осердак, -ка, м. Тулупчикъ безъ рукавовъ. Вх. Лем. 444.
Посколупувати, -пую, -єш, гл. Сковырять; исковырять (во множествѣ).
Провалити, -ся. Cм. провалювати, -ся.  
Туршук, -ка, м. Кустарникъ, молодой лѣсъ. Шейк. Шух. І. 210.
Цілість, -лости, ж. Цѣлость.