Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Адресува́ти, -су́ю, -єш, гл. Адресовать. Желех.
Вдовиця, -ці, ж. = удовиця.
Зако́чувати, -чую, -єш, сов. в. закоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Отворачивать, отвернуть; засучивать, засучить. Закоти комір! Дідова дочка закотила рукава. Рудч. Ск. II. 55. Закотив сі щиглик штанці по колінця. Чуб. V. 1145.
Зашумува́ти, -му́ю, -єш, гл. Запѣниться.
Купайлочка, -ки, ж. Ум. отъ купайла.
Самодержавець, -вця, м. Самодержець. Шевч. ІІ. 245.
Славут, -та, м. = славута. Бажав єси, Тарасе, щоб тебе поховали над Дніпром-Славутом. К. (О. 1861. III. 6).
Смородок, -дку, м. = смородина. Ум. смородо́чок. Ой піду я в сад, садочок у зелений смородочок, та ляжу засну. Чуб. V. 702.
Тамбурок, -рка, м. Родъ ручныхъ пялецъ. Шейк.
Улежати, -жу, -жиш, гл. Пролежать, извѣстное время; вылежать. Денис не влежить, не всидить і не постоїть на одному місті. Кв. Нігде і хліба кусок не влежить. Ном. № 12223. Та вже нехай хоч розіпнуть, а я без вірші не улежу. Шевч. 444.