Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

потупати

Потупати, -паю, -єш, гл. 1) Пойти, пойти стуча ногами. Потупали діти. МВ. (О. 1862. І. 91). 2) — що. Оставить слѣды на чемъ, ходя. Ступенці на пісочку знати: русалочки потупали. Г. Барв. 351.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТУПАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТУПАТИ"
Вилабудатися, -даюся, -єшся, гл. Съ трудомъ выбраться изъ чего. Желех.
Відповідати, -даю, -єш, сов. в. відповісти, -вім, -віси, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. І відповідав, кажучи: Ім'я моє легіон. Св. Мр. V. 9. Я, молоденька, уміла відповісти. Чуб. V. 698. 2) Соотвѣтствовать. 3) Отвѣчать, быть отвѣтственнымъ, отвѣтить.
Дя́дик, -ка, м. Отецъ. Гол. I. 198. Ум. дя́дичок. Желех.
Жерце́м нар. Алчно. Ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають. Чуб. V. 448.
Завге́ть нар. Исключая, кромѣ. Хар.
Інклюз, -за, м. По народн. повѣрью: неразмѣнная серебряная монета, которая, данная въ уплату, возвращается обратно къ своему хозяину. Ез. V. 255. Cм. анталюз, инслиза.
Кам'яниці, -ни́ць, ж. мн. = камениця 2.  
Мізю́к, -ка, м. Сосокъ для кормленія дѣтей и маленькихъ домашнихъ животныхъ, рожокъ. Уман. у.
Надпи́лювати, -люю, -єш, сов. в. надпиля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Надпиливать, надпилить.
Перебоятися, -бою́ся, -ї́шся, гл. 1) Долго пробыть въ страхѣ. 2) Перестать бояться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОТУПАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.