Від'Їдати, -даю, -єш, сов. в. від'їсти, -їм, -їси, гл. 1) Отъѣдать, отъѣсть. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче. 2) Только сов. в. Кончить ѣсть, съѣсть. То беріть та їжте! — Я вже, каже, своє од'їв. 3) Наверстывать, наверстать потерянное въ ѣдѣ, съѣвъ разомъ. Їж, від'їдай за снідання, бо тобі й поснідати не довелось.
Гильнути, -ну, -неш, гл. Ударить, хватить. Муха сіла на дитину. Я хотів її вбить. Як гилну макогоном дитину, та і вбив.
Завари́ти Cм. заварювати.
Камізельчаний, -а, -е. = камізельковий.
Котляр, -ра́, м. = кітляр.
Набруни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Пустить почки. Вже дерево набрунилось.
Опій, -по́ю, м.
1) Опой.
2) Болѣзнь у животныхъ отъ горячаго пойла. Ця коняка заслабла від спою.
Писарь, -ря, м.
1) Писарь; канцеляриста; секретарь. Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря.
2) Названіе дамы трефъ при игрѣ въ цыгана. Ум. писарець, писарьок. писарчик.
Попхенькати, -каю, -єш, гл. = попхикати. Нехай троха попхенькає, — буде лучче спати.
Урівень, урівні, нар. Наравнѣ, въ уровень.
