Відживати, -ва́ю, -єш, сов. в. віджити, -живу, -веш, гл. 1) Оживать, ожить; приходить, придти въ себя. 2) Отживать, отжить. Він уже свій вік оджив.
Же́ртка, -ки, ж. см. жердка.
Крьо-не! меж. Крикъ, которымъ пастухъ приказываетъ козамъ возвратиться назадъ. Козар гонить кози покликом: ці! ці! завертає їх — крьо-не́!
Купавка, -ки, ж.
1) Раст. Ranunculus arvensis L.
2) = купалка.
Оскомелок, -лка, м. Обломокъ сухой вѣтки.
Пороскашлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Раскашляться (о многихъ). Діти чогось як пороскашлювалися, то й я за ними не спала.
Розорва, -ви, ж. = прірва? в розорву їсть. Жадно ѣстъ.
Салмаш, -ша, м. Помощникъ овечьяго пастуха, чабана.
Сіромашний, -а, -е. Горемычный. Он сіромашний дід придибав до нас на поміч.
Топкатися, -каюся, -єшся, гл. Топтаться. Земля м'яка, бо ніхто на єї не топкається.
