Байдужливо нар. = байдужно. Байдужливо прийняла вдова вмову дурневу, — не виявляла вона ніколи ні радощів, ні смутку. Вона й привіталася, і снідання подала, і щось промовила, і про щось поспитала, і глянула, і подякувала, та усе наче недбайливо, якось байдужливо.
Безглуздіти, -дію, -єш, гл. Глупѣть, дурѣть. Що-разу він усе безглуздіє.
Бодак, -ка, м. Раст. Cirsium palustre. Ум. бодачок.
Викресати, -шу, -шеш, гл. Высѣчь (огня). Викресали огню з оружини.
Заслу́жчина, -ни, ж. = заслуга 2. Нетяженько моя, де заслужчина твоя?
Зду́жати, -жаю, -єш, гл. 1) Быть въ силахъ. Мати стара, сестра мала, — не здужають прати. 2) Одолѣть, осилить. Ні здужа, пі подужа. 3) Быть здоровымъ. Добре я здужала тоді.
Мени́ни, -ни́н, ж. мн. Именины. У пана менини.
Миг, -га, м.
1) Мигъ, мгновеніе. А Гадюк уже в три мига вилетів на улицю.
2) мн. Перемигиванія.
Острашка, -ки, ж.
1) Страхъ. Там острашка бере хто його й зна чого, — аж волосся стає. Новомоск.
2) Острастка.
Осуд, -ду, м. Осужденіе. Приймуть ще тяжчий осуд.
