Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

посполитий

Посполитий, -а, -е. 1) Простой, простонародный. 2) Какъ существ.: крестьянинъ. Давай посполитий до скарбу і подачку од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати, а козак, бач, нічого того й не знає. К. ЧР. 198.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 367.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСПОЛИТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСПОЛИТИЙ"
Глитання, -ня, с. Глотаніе.
Зазімо́ваний, -а, -е. Отощавшій за зиму. І зазімовану свиню вивозять (на Юрія) на лубку на степ пастись. ХС. І. 76.
Згле́діти, -джу, -диш, гл. = зглядіти. Жита які, гречки! і оком не згледиш. Г. Барв. 102.
Клобучаний, -а, -е. Войлочный. Желех.
Лепешня́к, -ка́, м. Раст. Scirpus sylvaticus. ЗЮЗО. І. 135. Cм. лепеха 2.
Мази́ло, -ла, с. 1) Матерьялъ, которымъ мажуть. 2) Снарядъ, которымъ мажуть. Cм. квач. Рудч. Чп. 251. І мазниця, і мазило уже мені надостило. Чуб. V. 1061.
Накрича́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Накричаться.
Одномовець, -вця, м. Единоязычный, одноплеменникъ, соотечественникъ. Одномовців Боянських. К. Дз. 105.
Підлеглість, -лости, ж. 1) Подчиненность, зависимость. 2) Прѣль.
Позастановляти, -ля́ю, -єш, гл. = позаставляти. Пропив і худобу всю, позастановляв, що можна було. О. 1862. VI. 29.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСПОЛИТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.