Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Більшість, -шости, ж. Большинство. Більшість була на моїй стороні.
Боротати, -таю, -єш, гл. 1) Очищать отъ шелухи (просо). 2) Тормошить? Сбивать съ толку? Ви мене заборотаєте, як от будете хапати та з одного, та з другого боку! Бас багато, а я один, — де ж мені вас усіх поділити? — Та ви сами себе боротаєте. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Хата. 63. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. К. (О. 1861. VI. 32). 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. К. ЧР. 6. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. ІІ. 113. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Правда, 1867, № 10. Лист. П. Куліша. Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку? Кв.
Міть, -ті, ж. = мить. В одну міть Бога згнівите.
Навали́ти Cм. навалювати.
Полюдніти, -ні́ю, -єш, полюднішати, -шаю, -єш, гл. 1) Сдѣлаться человѣчнѣе. То він уже тепер неначе трохи полюднів, а ню спершу був такий, як той звір. Кобел. у. 2) Возмужать. 3) Сдѣлаться люднѣе.
Приязно нар. 1) Привѣтливо, любезно, пріязненно. 2) Искренно. Стали приязно прохать, щоб він їм росказав. О. 1862. VI. 60. Чого маленькому мені тоді так приязно молилось? Шевч. 404. Ум. приязненько. Живемо ми оттакеньки приязненько собі та любо. МВ. І.
Росполошити, -шу́, -шиш, гл. = росполохати. Вх. Лем. 462.
Торок I, -ку, м. 1) Кромка. Гол. Од. 21. 2) Кусокъ полотна съ бахромой, прикрѣпленный къ навою; къ каждой нити бахромы прикрѣпляется нить навиваемой основы. Чуб. IV. 96. Вас. 167. Шух. І. 259. 3) мн. тороки. Бахрома (напр. на платкѣ). Гол. Од. 77. Шух. І. 124, 132. Білі рушники — шовкові тороки. Н. п. Камен. у. Ум. торочок.
Уламок, мку, м. Обломокъ, отломокъ. Взяв він уламок од чистого злота. Щог. В. 152.