Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білянка, -ки, ж. 1) Бѣлизна лица (въ противоположность веснянка — веснушка). По народному повѣрью, имѣющій веснушки на лицѣ долженъ весною, увидѣвъ ласточку, сказать: «Ластівко, ластівко! на тобі веснянки, дай мені білянки!» Ном. № 226. Чуб. І. 59. 2) Раст. Agaricus subdulcis Bull. ЗЮЗО. І. 110. 3) Порода бѣлыхъ сливъ. Вх. Уг. 227.
Викавзувати, -зую, -єш, гл. Выбранить. Я його добре викавзував. Вх. Зн. 23.
Затьо́хкати, -каю, -єш, гл. 1) Запѣть (о соловьѣ). Затьохкав у садку соловейко. 2) Забиться (о сердцѣ). Серце затьохкало, як не вискоче. О. 1862. X. 12.
Коненя, -ня́ти, с. Ум. отъ коня́.
Лата, -ти, ж. 1) Длинная жердь, перекладываемая въ горизонтальномъ направленіи поперекъ стропилъ. Яка кроква, така й лата. Ном. № 10403. У причілку його хати на високій латі плахта висіла червона. 2) Заплатка, вставка. І дівчина його любить, хоч лата на латі. Шевч. 165. 3) мн. лати. Отрепье, рубище. Скидай з себе свої лати, вбірай дорогії итти. Гол. І. 44. Наші лати переходять панські шати. Ном. № 1615. Багатий на лати та на дрібні сльози. Шевч. 134. Коли б ти, сестро, так робила, ти б в таких латах не ходила. Чуб. V. 916. Ум. латка, латочка. Употребляется почти исключительно во 2-мъ знач. Свитина вся була в латках. Котл. Ен. І. 32. Будь мудрий: натягай маленьку латку на велику дірку. Ном. № 9009. Иногда значитъ пятно: Побитий чоловік лежав на землі, під їм і біля його була латка крови чимала, так кружалка така велика. Екатер. у. Также небольшая грядочка. Посадила маленьку латочку цибулі. Черниг. у.
Ма́рево, -ва, с. 1) Сухой туманъ, волнующіяся испаренія. Сонце піднялось височенько, роса висохла; над ставками, над гадками затремтіло ясне марево. Левиц. І. 9. 2) Миражъ, обманчивое видѣніе. Марево, паноче, увесь світ мороче. Ном. № 3059. Марево мріється, неначе діється. Ном. № 13431.
Обчеркати Cм. обчіркувати.
Потремтіти, -мчу, -тиш, гл. Подрожать.  
Прокопувати, -пую, -єш, сов. в. прокопа́ти, -па́ю, -єш, гл. Прокапывать, прокопать.
Трудовниця, -ці, ж. Труженица. Вона яка трудовниця! Борз. у.