Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

породити

Породити, -джу́, -диш, гл. Родить. Породила та удівонька хорошого сина. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 345.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРОДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРОДИТИ"
Висмичок, -чка, м. Ум. отъ висмик.
Горня́тко, -тка, с. 1) Ум. отъ горня. 2) Въ хороводной игрѣ вербовая дощечка трое играющихъ малыхъ дѣтей. Kolb. I. 159. 3) — пщі́льне. Ячейка у пчелъ. Вх. Лем. 405.
Дя́гель, -лю, м. Раст. a) Angelica sylvestris. ЗЮЗО. І. 111. б) Archangelica officinalis. ЗЮЗО. І. 112.
Засині́тися, -ні́юся, -єшся, гл. = засиніти. Сине море засинілося. Чуб. V. 985.
Знати, -знаю, -єш, гл. 1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93. 2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Чуб. III. 112. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. Лавр. 115. 3) Видно. Знать не дуже добачали старі очі. Левиц. І. 2. 4) Съ отрицаніемъ. Неизвѣстно. Не знати, щоб то значило. О. 1862. VI. 96. Не знать, де ділось. ЗОЮР. II. 34. Чоловік не знать куди і подавсь. Стор. МПр. 59. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Г. Барв. 195. Послѣднее выраженіе имѣетъ также значеніе; пустяка испугалась. Выраженія не знати що (чого, чому и пр.), не знати за що — значатъ не только неизвѣстно что, за что, но также имѣютъ смыслъ: ничтожная вещь, маловажная причина, пустякъ, изъ-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? МВ. (О. 1862. III. 63). Бідкається не знать чим. Ном. № 13685. Не знать за що зазмагались. 5) знай. Будто, какъ будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками. Федьк. Пов.
Квилина, -ни, ж. Плачъ, стенаніе. Ненько моя, ненько, мала-сь мя єдину, — дала-сь мене, ненько, навіки в квилину. Гол. III. 319.
Паморочка, -ки, ж. = мряка. Кременч. у.
Похмільний, -а, -е. Больной отъ перепоя. Не так моя головонька п'яная, як похмільная.
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. Лохв. у. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Камен. у. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. Камен. у. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Н. Вол. у. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Лебед. у. Прикро сірий. Борз. у. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. Мнж. 190. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. МВ. (О. 1862. І. 97). При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. Волч. у. 8)дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Мир. Пов. І. 158. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька. Мир. Пов. І. 122.
Стуляти, -ляю, -єш, сов. в. стулити, -лю, -лиш, гл. 1) Складывать, сложить одно съ другимъ, сжимать, сжать. Яйце стулю так, що воно ізнов ціле буде. Рудч. Ск. І. 150. І цупко кулаки стуливши, Дареса битись визивав. Котл. Ен. II. 19. стулити очі. Зажмурить глаза. Алв. 64. 2) Соорудить, сдѣлать кой-какъ. Недавно стулив я собі оцю рясу. Левиц. І. 140.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОРОДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.