Займа́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму́, -меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. І. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. І. 249. сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10. 2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та земного жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур'ян, да й буряки, і все... так і оголила. Г. Барв. 80. у поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628. 5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67. 6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322. 7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає. Г. Барв. 136.

На́дха, -хи, ж. Отрыжка съ непріятнымъ запахомъ. Іззів десять яєць. — Що ж тебе і надха не напала? Мир. у. Слов. Д. Эварн.

Посрібритися, -рю́ся, -ришся, гл. Посеребриться. Сріблом посрібрився. Рудч. Ск. І. 112.

Приспівка, -ки, ж. = приспів, то что кому либо о немъ поютъ. Чуб. III. 395. Згадала чогось до неї мою приспівку, бо приспівками змалку звикли розмовляти з Настусею. Г. Барв. 466. І я тепер на приспівки їм здався. К. Іов. 63.

Росповістити Cм. росповіщати.

Сватальний, -а, -е. Употребляемый при сватаніи. Рушники сватальні давала.

Узаміт нар. Сплошь, безъ исключенія. Вепським всіх взаміт частує. Мкр. Н. 31. Cм. замет.

Хибкий, -а, -е. 1) Неустойчивый, шаткій, колеблющійся. Гойдала човник, хибкий як трісочка. Левиц. І. 109. Хибкий місток. Г. Барв. 271. Хибкий віз. Черк. у. (У лілеї) стебло тоненьке, хибке. К. Дз. 218. 2) Слабый, неустойчивый по характеру, уступчивый. Таке в мене серце хибке, що й не встою, як знов проситимуть. МВ. І. 22. Чудне, хибке, непевне слово в його. К. ЦН. 255. 3) Увертливый, ловкій. Хибкий хлопець. Камен. у. А як піде танцювати, то найхибкіщий Лавро. Н. Вол. у.

Хмарити, -рить, хмаритися, -риться, гл. безл. Покрываться тучами. Ой хмариться, туманиться став дощ накрапати. Н. п. Небо хмариться. Єв. Мт. XVI. 3. Куриться, хмариться, — дощ буде. Грин. ІІІ. 384. Шуткують, а у мене в душі хмариться. Ком. Пр. № 435. Дивиться, мов би хмарить. Смотритъ сумрачно, мрачно. Кролев. у.

Шкворівщина, -ни, ж. На площади, гдѣ собираются парни и дѣвушки, забиваютъ дѣвушки тайно, съ особыми обрядами шкво́рінь; по повѣрью, это привлекаетъ парней; мѣсто, гдѣ забитъ шкворінь, называется шкворівщина.